На ранок ми змогли трохи більше оглянути табір, приготувати їсти (під час приготування отримав серйозні поранення мій каремат :)) і вирушити в дорогу.
Цього дня ми вирішили одразу поїхати до найбільш повноводного водоспаду Європи: Деттіфосс. Він дійсно дуже масштабний і гучний :)
Потім ми вирішили пройтись трохи вище по течії до наступного водоспаду Сельфосс.
На самому водоспаді у мене трапився випадок "якщо вава в голові треба пить зеленку" під час якого я ледь не втратив свій дорогоцінний фотик. В погоні за ліпшим кадром я хотів перестрибнути вслід за Фером через "струмочок" який за пару десятків метрів зривався водоспадом з висоти метрів 20. "Струмок", вид збоку:
Але я тупонув і перед стрибком забув віддати фотик Ростику. В результаті при стрибку трохи не вистачило інерції, я сковзнув у "струмок" по пояс і міцно тримався за камені, аби мене не змило вниз. Дякую Феру, що дуже швидко допоміг витягнувши мене. В процесі сповзання я жахнув об'єктивом по каменю, погнув оправу захисного фільтру, а скло стало "павутинкою". Дивом сам об'єктив лишився неушкодженим. Коротше кажучи скло ми фільтру ми вибили на місці, а от оправу я зняв лише плоскогубцями вже в Києві. Зате адреналіну...
Після таких карколомних пригод дуже захотілось чогось пожерти. Коло озера Міватн є багато ферм і нам порекомендували відвідати один з ресторанчиків при фермі. Готують там дійсно смачно, багато, але як завжди в Ісландії дорого (здається це навіть був мій найдорожчий обід там, але не буду стверджувати на 100%).
Коли ми вийшли із машини поруч із фермою ми звернули увагу на значну кількість комашні яка літала навкруги і трохи дратувала. Але виявилось, що це все ще нормально. Кілька хвилин машиною південніше і там починалось справжнісіньке комашине пекло, коли ми обв'язувались банданами, аби врятуватись від цих роїв комах. Їх щільність була настільки великою, що вони постійно залітали у ніс, очі та вуха, а говорити можна було тільки через тканину! Як ми дізнались наступного дня - це теж місцева пам'ятка природи принаймні в цю пору року (початок червня). Усі наступні місця вони нас дратували, але я вже не буду їх згадувати.
Навпроти озера є величезне джерело згаслого вулкану Хверфйялл. Навколо нього до сих пір нічого не росте (а на його вершині не було цих грьобаних комах!).
Зверху відкривається фантастичний краєвид:
Поруч з кратером є парк з назвою... \m/ Dimmu Borgir! (хто не в курсі - не дивуйтесь чому на відповідний запит у вас в Гуглі буде купа незрозумілих картинок :)). В перекладі то означає "Чорні скелі", до речі. Ми за браком часу пройшлись по короткому колу, але все одно були задоволені - там дуже гарно.
А це вид назад на кратер Хверфйялл:
Наступна місцинка де ми були Кальфастронд (Kálfaströnd). Тут знімали табір здичавілих у "Грі престолів", але взимку звісно ж :)
По дорозі Фер зробив фотосесію кільком гламурним фотомоделям в шубах :)
Останньою цікавинкою на Міватні у нас за планом був масив псевдократерів Клейфархолар (Kleifarholar). Псевдо, тому що вони утворилися трохи іншим способом і за відсутності лави - просто вода кипіла. Тому вони менші за розміром і вкриті травою.
Далі нас чекав великий переїзд на авто в сторону найбільшого північного міста Ісландії: Акурері. Але по дорозі нам трапилась ще одна цікавинка - Годафосс. Один із найгарніших водоспадів Ісландії.
Ми завчасно доїхали до кемпінгу і чи не вперше за кілька днів змогли лягти вчасно і нормально виспатись :)